Соцмережі - "наше все"
Соціальні мережі з кожним днем поглинають дедалі більшу кількість дітей і підлітків. Школярі відкривають для себе цей дивовижний світ і майже переселяються туди. В соцмережах діточки лізуть усюди, куди не лінь, і що вони там роблять - лише їм самим відомо. Соцмережі - невід'ємна складова нашого життя, як би хто до цього не ставився. Питання лише в тому, чи безпечними є таке захоплення (а подекуди - й залежність) саме в юному віці...
Якщо говорити про плюси і мінуси соціальних мереж, то аргументи іх прихильників і супротивників приблизно зрівнюються. Причому мають рацію й ті, й інші. Беззаперечні переваги, серед яких можливість шукати і знаходити друзів, порятунок від самотності, допомога (нехай і віртуальна) у складних ситуаціях, підвищення власного статусу тощо свідчать про те, що соціальні мережі форма людського спілкування, Проблема в тому, що цей найпотужніший засіб комунікації нерідко заступає собою всі інші.
Що найперше імпонує, скажімо, підліткам у соціальних мережах, Передусім те, що цуй віртуальний світ має необмежені можливості, ще й легкодоступний. Тобто скористатися ними можна без затрат і будь-яким обсягом, при цьому не злазячи з дивана (або не вставаючи з-за столу). Будь-якій людині властиво намагатися йти шляхом найменшого спротиву, а соціальні мережі якраз дають таку можливість. Кілька разів клацнув мишкою - і весь світ біля твоії ніг. Роби з ним що хочеш і отримуй від того задоволення. Знайомся з цікавими людьми, слухай музику, грай в он-лайні, проси поради, висловлюй свої думки, спілкуйся за інтересами - і буде тобі щастя, яке в цьому контенті є синонімом самореалізації. Тобто того, чого часто в реальному житті не вистачає.
Світ надможливостей
На відміну від реального, віртуальний світ більш структурований. У соціальних мережах набагато легше знайти людей тієї самої "групи крові". Скажімо, в реальному світі вони розкидані на відстані тисяч кілометрів, а у віртуальному - об`эднані під дахом однієї співдружності. А буває й таке, що близька за духом людина живе в тому самому місті, а то й на паралельній вулиці, і ви з нею ніколи не заприятелювали б і навіть не дізналися б одне про одного, якбі не соціальна мережа. За сприятливих обставин віртуальні друзі стають реальними. Іноді задля цоьго їдуть до іншого міста, а буває, що й перетинають кордони.
Але привалбливість соціальних мереж не тільки в можливості "розжитися" новини друзями, а передусім - у необмеженій свободі. Там ніхто нікому і нічого не нав`язує - ви обираєте самі, в якому напрямі йти і з ким спілкуватися. Бути собою чи бути тим, ким заважди хотілось, але не вдавалось. Вигадати собі статус, якого немає й не буде в цьому житті, або навпаки, стати нарешті тим справжнім, кого насправді ретельно ховаеш від чужих поглядів та оцінок. Мабудь, саме цим насамперед обумовлена популярність соціальних мереж і прагнення туди зануритись - бо в реальному світі дуже часто такого вибору немає. Доводиться "їсти" не те, що хочеться, а що дають. Робити не те, чого прагнеш, а що треба. Аби не бути "білою вороною" в середовищі ровесників. Інакше - затовчуть. А в мережах - сухо, тепло, мухи не кусають. І якщо трапиться рпатом якийсь приблудний троль - забанити його, і "дєлов-то".
Наркотик чи іграшка?
Її наявність пропонується визначати так: якщо ви більше часу проводите в мережі, ніж позан ею - очевидно, ви залежні. Або експериментальним шляхом: заборонити собі на місяць заходити до мережі. Якщо з`виться непереможне бажання - залежність однозначно є. Тільки цікаво, хто проводитиме на собі такі експеременти? І навіщо? Бо залежність від мереж - це психологічна хвороба, яку треба лікувати - почуємо у відповідь. Вона може призвести до страхів, депресій. комплексів, порушень сну і навіть сексуальних розладів! Як на мене, ці страшилки дещо перебільшені. Як і взагалі вся проблема інтернет-залежності. Так, коли кілька років тому Twitter і Facebook зазнавали потужних DDos атак, у багатьох користувачів по всьому світу, кажуть, було відчуття великої страти. Коли пізніше з цієї самої причини по кілька годин "лежав" Livejournal, було те саме. Але коли позаминулого року ЖЖ "ліг" уже на кілька днів, то народ трохи полементував, але досить швидко заспокоївся. Звичайно, було неприємно, проте сумніваюсь, що в когось через це сталися сексуальні розлади. То, може, слово "залежність" тут не зовсім доречне? Принаймні в такому моторошному контексті? Соціальні мережі - все-таки не наркотик. Швидше - заповнення вакууму. І як уже було сказано, прагнення йти шляхом найменшого спротиву. Якщо людина (як доросла, так і юна) в реальному житті раптом отримає те, чого їй не вистачало - мережа тихо відійде на другий план. А якщо якийсь форс-мажор силоміць відірве "залежного" від інтернету - нічого страшного не станеться, окрім короткого жалю за відібраною іграшкою.
Соціальні мережі в будь-якому разі не зможуть повністю замінити живого спілкування. Та й ніхто їм цього не дозволить. Інстинкт людського самозбереження рано чи пізно втрутиться і все розставить по своїм місцям. І сама собою знайдеться та золота середина, яка зумовить подальше мирне спілкування мереж і людей.